ѕоклик предк≥в ≥ захопленн¤ т≥ла
9 липн¤ 2010
–ел≥г≥йн≥ вченн¤ св≥ту з питанн¤ про бутт¤ душ≥ п≥сл¤ смерт≥ т≥ла под≥л¤ютьс¤ на два основних напр¤мки. ќдне стверджуЇ, що душа продовжуЇ ≥снувати самост≥йно, друге - що душа пересел¤Їтьс¤ в ≥ншу людину, тварину або нав≥ть рослину. ” переселенн¤ душ≥, або ре≥нкарнац≥ю, в≥р¤ть буддисти ≥ представники де¤ких ≥нших, в основному сх≥дних рел≥г≥й.
—емир≥чний —аша з Ќижнього Ќовгорода нал¤кав своњх батьк≥в тим, що почав бачити дивн≥ сни. ” цих снах —аша потрапл¤в в середньов≥чну –усь, де був л≥тн≥м ковалем. ’лопчик з такими подробиц¤ми описував особливост≥ ковальськоњ справи, що дивувались нав≥ть фах≥вц≥ ...
ƒев'¤тир≥чна американка ет≥ раптово почала переконувати домашн≥х, що колись њњ звали онч≥та, вона жила в маленькому ≥спанському м≥стечку ≥, будучи школ¤ркою, потонула в р≥чц≥. ет≥ описувала вулиц≥ м≥стечка, р≥дний д≥м ≥ нав≥ть кладовище, де знаходитьс¤ њњ могила. Ќе витримавши "божев≥льних" розпов≥дей дочки, батьки поњхали разом з ет≥ до ≤спан≥њ, в назване нею м≥стечко. ¬они були шокован≥, коли все, описане д≥вчинкою, аж до могили маленькоњ онч≥ти на старовинному м≥сцевому кладовищ≥, зб≥глос¤ до деталей ...
” книз≥ ‘. ≈двардса "ƒивн≥ люди" розпов≥даЇтьс¤ про д≥вчинку на ≥м'¤ Ўант≥ ƒев≥, що народилас¤ у 1926 роц≥ у ƒел≥( ≤нд≥¤). ¬она в трир≥чному в≥ц≥ стала стверджувати, що ран≥ше жила з≥ своњм чолов≥ком едарнатом в м≥ст≥ ћутре ≥ померла п≥д час полог≥в. ÷ього едарната вдалос¤ розшукати, ≥ в≥н п≥дтвердив слова д≥вчинки. ¬и¤вилос¤, що дружина едарната померла за р≥к до народженн¤ Ўант≥. Ќезважаючи на розпитуванн¤ численних досл≥дник≥в, Ўант≥ жодного разу не помилилас¤ у розпов≥д¤х про житт¤ родини з ћутре, незнайом≥й не т≥льки њй, але ≥ њњ батькам. ¬чен≥, що брали участь у експеримент≥ врешт≥-решт погодилис¤, що дитина, що народилас¤ в 1926 роц≥ в ƒел≥, ¤сно ≥ з ус≥ма подробиц¤ми "пам'¤таЇ" житт¤ ж≥нки, ¤ка померла в 1925-му в ћутре. ќднак наукового по¤сненн¤ ц≥Їњ нагоди вони не знайшли.
—падкова пам'¤ть
«давалос¤ б, ц≥ св≥доцтва (м≥ж ≥ншим, ретельно задокументован≥) Ї спогадами про колишн≥ вт≥ленн¤ душ≥ ≥ п≥дтверджують те, що кожна людина д≥йсно живе на «емл≥ не один раз. јле чи Ї ≥нше по¤сненн¤ спалах≥в дивноњ пам'¤т≥, ¤ким насправд≥ п≥двладно куди б≥льше людей, н≥ж прийн¤то думати?
” це важко пов≥рити, але саме рад¤нськ≥ вчен≥ ще в 1960-≥ роки висунули по¤сненн¤ феномену "дивноњ пам'¤т≥", неймов≥рне за тих атењстичних час≥в. Ќа њхню думку, в глибинах нашого мозку, на р≥вн≥ ген≥в, збер≥гаЇтьс¤ в ретельно "замкненому" ≥ "запакованому" вигл¤д≥ весь досв≥д попередн≥х покол≥нь роду. ≤ саме цей досв≥д на р≥вн≥ п≥дсв≥домост≥ керуЇ нашою повед≥нкою, особливо в ситуац≥¤х, коли потр≥бно швидко прийн¤ти життЇво важливе р≥шенн¤. —игнал, що надходить ≥з цього своЇр≥дного сховища пам'¤т≥ минулих покол≥нь, змушуЇ нас схилитис¤ до певноњ д≥њ на п≥дстав≥ досв≥ду предк≥в, ¤к≥ свого часу все це вже "пройшли, вивчили ≥ випробували".
“аким чином, п≥д спадкову пам'¤ть була п≥дведена ц≥лком матер≥ал≥стична база. якщо кл≥тини мозку "пам'¤тають" про ф≥зичн≥ особливост≥ предк≥в, наполегливо передаючи њх в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤ у вигл¤д≥ схильност≥ до певних захворювань, њж≥, властивост¤ми характеру ≥ нав≥ть жест≥в, чому б не припустити, що частина ген≥в точно так само м≥стить ≥ життЇвий досв≥д? «амкнений в≥н в≥д нас з≥ зрозум≥лих причин: неможливо без загрози дл¤ псих≥ки тримати в поточн≥й пам'¤т≥ тис¤ч≥ сюжет≥в житт¤ пращур≥в, починаючи з печерних час≥в. јле ¤кщо досв≥д предк≥в раптом знадобитьс¤, то механ≥зм включенн¤ необх≥дноњ його частини спрацьовуЇ автоматично ≥ видаЇ нащадку потр≥бну дозу.
«агадков≥ п'¤тнадц¤ть в≥дсотк≥в
ѕроте, незабаром, рад¤нськ≥ ≥деологи, в≥дчувши, що теор≥¤ спадковоњ (або генноњ) пам'¤т≥ надто вже в≥ддаЇ м≥стикою, поквапились оголосити њњ хибною ≥ нав≥ть шк≥дливою. ” результат≥ вс≥ досл≥дженн¤ в ц≥й сфер≥ були спочатку засекречен≥, а пот≥м ≥ зовс≥м зведен≥ нан≥вець.
јле у св≥т≥ ≥нтерес до проблеми втрачений не був. ” —Ўј вийшла книга в≥домого психолога ≥ псих≥атра доктора ƒжорджа ам≥нг "Ўеп≥т з в≥чност≥", ¤ка м≥стить описи б≥льше тис¤ч≥ випадк≥в ре≥нкарнац≥онних ¤вищ. “акож у н≥й наводитьс¤ статистика, зг≥дно з ¤кою 85 в≥дсотк≥в випадк≥в можна по¤снити спадковою пам'¤ттю, тобто пам'¤ттю предк≥в, що тањтьс¤ в глибинах п≥дсв≥домост≥. ÷е в основному випадки, коли людина ви¤вл¤Ї себе в дуже далекому минулому, коли практично неможливо перев≥рити, чи були у нењ пращури в т≥й м≥сцевост≥ в ту епоху. ќднак, решта 15 в≥дсотк≥в не вкладаютьс¤ в теор≥ю спадковоњ пам'¤т≥. ÷е ¤к раз випадки, под≥бн≥ ≥стор≥¤м ет≥ ≥ Ўант≥.
«в'¤зок з душами пращур≥в
–езультати розшифровки генома людини призвели вчених до висновку, що там просто немаЇ структур, ¤к≥ могли б збер≥гати такий колосальний обс¤г ≥нформац≥њ, ¤кою повинна бути пам'¤ть вс≥х пращур≥в даноњ людини, причому не т≥льки перв≥сних людей, а й (¤кщо йти за лог≥кою) вс≥х за м≥ль¤рди рок≥в еволюц≥њ.
јле все ж таки ¤кась спадкова пам'¤ть ≥снуЇ. ѕро це, зокрема, говор¤ть дан≥ Ївген≥ки - науки про передачу спадкових ¤костей в≥д батьк≥в до д≥тей. ¬т≥м, багато вчених взагал≥ не визнають за Ївген≥кою право називатис¤ наукою, занадто багато в н≥й не¤сного, загадкового, нав≥ть м≥стичного. ” багатьох в≥дносинах Ївген≥ка змикаЇтьс¤ з теор≥Їю спадковоњ пам'¤т≥. ≤де¤ про спадкову пам'¤т≥ьнабуваЇ сенсу, ¤кщо допустити, що душа, або астральне т≥ло людини, все-таки ≥снуЇ ≥ п≥сл¤ смерт≥ ф≥зичного т≥ла продовжуЇ жити, збер≥гаючи пам'¤ть ≥ весь життЇвий досв≥д даноњ людини. ќтримано чимало св≥дчень того, що душ≥ померлих батьк≥в не баченими узами пов'¤зан≥ з д≥тьми.
÷≥ душ≥ можуть вступати з ними в контакт або нав≥ть ¤вл¤тис¤ њм, щоб, наприклад, дати пораду, попередити, ¤кось направити њх д≥њ. р≥м батьк≥в, у дол¤х д≥тей беруть участь ≥ душ≥ д≥дус≥в ≥ бабусь, ≥ так дал≥ - по ланцюжку пращур≥в.
јнал≥зуючи ц≥ випадки, ƒж. ам≥нг ви¤вив дивовижну законом≥рн≥сть. ¬с≥ спогади про минул≥ житт¤ у героњв цих ≥стор≥й були з траг≥чним ф≥налом. етт≥, ¤к ви пам'¤таЇте, потонула. Ўант≥ померла в≥д полог≥в. ќдин ≥нд≥йський хлопчик, "¤кий згадав" у п'¤ть рок≥в своЇ колишнЇ житт¤ у вигл¤д≥ б≥знесмена з сус≥днього м≥стечка, "згадав" ≥ те, що п≥дприЇмець був застрелений бандитами. ўе одна ≥нд≥йська д≥вчинка, що пам'¤тала нав≥ть, де був заритий скарб њњ чолов≥ком з колишнього житт¤, ви¤вилас¤ (у тому, колишньому житт≥) убитою родичем. ’тось згадав, що в≥н загинув на "“итан≥ку", хтось - розбивс¤ в автокатастроф≥ ≥ так дал≥. оротше, жодного спогада про житт¤, що нормально завершилось спок≥йною стар≥стю серед залишившихс¤ 15 в≥дсотк≥в не ви¤вилос¤!
ўо ж знаЇ парапсихолог≥¤ про | |
